Наглость — второе счастье.

Жизнь — она такая, кто не успел, тот опоздал!

Жена не «зараза» — она остроумная!

Викинь все, що не працює

Викинь все, що не працює. Прямо зараз. От візьми і неси в сміття.

Наприклад туфлі, в яких ти спотикаєшся, незручно в них – в смітник!
Навушники, в яких одне вухо барахлить, а так ще нічого – туди ж. Разом з побитими колонками.
Тарілку від старого сервізу, в яку навіть печиво не покладеш – така вона безглузда. Вистав біля під’їзду, раптом комусь буде за щастя.
Листочок з дієтою на дверцятах холодильника (не смішно!!!)

Вечірні розмови по телефону, коли вона тобі: «Ну ти уявляєш, який жах!» – а ти: «Угу! Звісно!” – а сама в цей час переминається з ноги на ногу, бо не подивилася Хауса і не покупалася в ароматній ванні після важкого дня. А у неї кожен день жах – навіщо воно тобі?

Слова вранці: «Ще п’ять хвилин!» – таймером на мобільному по-фіг. Або вставай вчасно, або став час для себе, а не «по совісті». Не працює!!!

Манеру терти очі, коли вони нафарбовані (або не крась, або не три! Очам ж боляче!

Жалкування про минулі вчинки, відносини, про вибір, зроблений колись … Жалість – під три чорти! Все правильно. Що б там не було, це було єдине вірне рішення для тебе тодішньої, в тій конкретній ситуації. Ніякого каяття, тільки досвід і подяка.

Роздуми про те, «а що, якби …» – або роби, або Не думай. Спробуй – сподобається – йди далі. Каток, японську мову, познайомитися з кимось, нову роботу, змінити стрижку, сходити в театр і ін. Прямо завтра – хоча б щось одне, м? Замість роздумів.

Звичку завжди по кілька разів вибачатися. Досить одного щирого «пробач», якщо є причина. Все інше – зайве, баласт.

“Відносини-валізи”- коли нести важко, а кинути шкода. Руки ще не відвалюються? Зважся нарешті, і перейди на елегантні кейси з такими коліщатками, які самі собою їдуть і приносять тобі задоволення. Красиво, легко, комфортно, надійно. Метафора зрозуміла?

Обіцянки «як-небудь перетнутися», написати, зробити, занести, купити, і т. п. – якщо воно висить довше тижня (ну двох, добре!) І ніхто не помер, мабуть, не треба. Зайве. Викреслюємо.

Слова «я не вмію» або «я в цьому не розбираюся» – не працюють. Розбирайся, вчися, вмій, або плати тому, хто вміє. Ти ж не комплекси в собі вирощуєш, а намагаєшся собі полегшити життя, правда?

Спогади, від яких сльози на очах і руки трусяться. Якщо є, викинь. Повернуться – ще раз «delete». Нема чого собі життя отруювати! Було та сплило!

Манеру завжди поступатися, «бути хорошою дівчинкою», тихо мовчати, навіть коли тобі щось дуже сильно треба, але «що люди подумають» – рви з коренем. Говори, проси, коментуй, висловлюйся, пояснюй ввічливо і тактовно, але по-своєму і про своє. Хороші дівчатка потрапляють на небеса, а погані – куди захочуть.

Страх постаріти, боязнь нового, сумніви в своїй красі і привабливості, невіра в своє щастя – в щільний пакет, спалити і попіл за вітром. Це не працює: не допомагає, а тільки заважає жити по-людськи.

Поломані дверцята і ручки – разом з кухнею, плитою, чайником і іншим. Лагодити дорожче. Викинь – швидше купиш нове, таке, як подобається.
Звичку просиджувати час в інтернеті – прямо зараз кинь.

Дочитаєш, і йди гуляти на вулицю. Там добре, там свіжий вітер, сонце, зелень, сніг, дощ. Пройдися, подихай, подивися, понюхай.
Це живе.
Це працює.

жаль, что эти мысли приходят поздно...., когда уже столько ошибок сделано